Українці пам'ятають багато ключових подій 20-го століття, важливість і своєчасність, яких не послаблюються з часом, враховуючи зростаючу необхідність вивчення досвіду своїх предків у боротьбі за свободу, незалежність та у будівництві національної держави. З цієї точки зору 22 січня 1919 залишиться назавжди в їх пам'яті, як дата проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки (УНР) із Західноукраїнською Народною Республікою (ЗУНР), що пояснює включення в сучасний український календар такого урочистого свята як День Соборності.

Це в той день було прийнято рішення об'єднати історично розділений український народ. Таким чином, беручи натхнення від вікової мрії і бажання, широко підтриманими обома частинами української нації, виникла її держава, єдина і унітарна.

Але ця історична можливість не могла бути повною мірою використана в той час. Злука не могла бути завершена через украй складну внутрішню і зовнішню ситуацію. Протягом ще багатьох десятиліть Україна знову була позбавлена свого суверенітету.

Акт Злуки надав контури незалежної української держави. Об'єднання УНР і ЗУНР виглядає і сьогодні як цивілізована, демократична і не експансіоністська модель інтеграція територій у єдину суверенну державу. Ця об'єднуюча акція в 1919 році залишила глибокий слід в історичній свідомості українського народу. У 1990 році це дало патріотичним українцям сили зібратися разом у живий ланцюг довжиною в кілька сотень кілометрів від Львова, основного міста заходу країни, і до Києва, столиці.

Основна характерна особливість українського об'єднання полягає в повному злитті національних територій, їх духовній і культурній консолідації, усуненні регіональних бар'єрів. Єдність української держави збереглася в Конституції Україні і її територіальна цілісність залишається ключовим фактором її суверенітету.