Конституційна реформа займає пріоритетне місце у всеохоплюючому процесі реформування в Україні, започаткованому Президентом України. Від попередніх спроб удосконалити Конституцію України нинішній конституційний процес відрізняється налаштованістю на відхід від „декларативного характеру” та прагненням забезпечити відповідність процесів реформування в інших сферах суспільного життя європейським стандартам і цінностям.
Конституційна реформа 2004 року
Попередня спроба реформувати Конституцію України, здійснена у 2004 році, супроводжувалася порушенням конституційної процедури прийняття змін. Нові конституційні норми, продиктовані політичною доцільністю, не змогли забезпечити ефективне функціонування державного механізму, а навпаки, призвели до політичних криз та перманентного протистояння між гілками влади. Венеціанська комісія, наприклад, зазначала з цього приводу у своїх висновках, що „зміни до Конституції, у тому вигляді, у якому вони ухвалені, не в повній мірі дозволяють досягнути цілі конституційної реформи – створення збалансованої та функціональної системи управління”.
Порушення конституційної процедури стали підставою для того, щоб Конституційний Суд України ухвалив 1 жовтня 2010 р. рішення, яким визначив Закон „Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. неконституційним.
Для забезпечення стабільності конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини та громадянина Конституційний Суд своїм рішенням відновив також дію попередньої редакції Конституції України 1996 року. Після виведення за межі конституційного поля суперечливих норм зразка 2004 року, Україна убезпечила себе від подальшого розбалансування політичної системи в державі.
Однак, відновлення дії Конституції 1996 року розглядається українською владою як підготовчий крок на шляху до системного реформування країни. На сьогоднішній день очевидною є необхідність такого удосконалення Основного Закону, яке б враховувало розвиток суспільних відносин в державі, практичний досвід реалізації положень чинної Конституції та тенденції сучасного європейського конституціалізму.
Створення конституційної асамблеї в Україні
Розуміючи важливість забезпечення суспільної згоди щодо пропозицій стосовно конституційних змін, Президент України підтримав ініціативу щодо створення Конституційної Асамблеї для підготовки змін до Основного Закону. Як свідчить світовий досвід, Конституційна Асамблея як незаангажована і професійна представницька інституція, що дозволяє залучити до обговорення, насамперед, представників громадськості, є однією з ефективних демократичних форм досягнення політичної згоди щодо внесення змін до Конституції. Утворення Конституційної Асамблеї зумовлене необхідністю підготовки пропозицій щодо вдосконалення Конституції, що ґрунтуватиметься на принципах транспарентності, загальнодоступності, демократичності та деполітизації, невтручання у нього суб'єктів владних повноважень.
У зв’язку з цим, 21 лютого 2011 року Президент України підписав Указ № 224/2011 „Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї”, яким було створено Науково-експертну групу з підготовки Конституційної Асамблеї. До складу науково-експертної групи ввійшли провідні українські вчені, експерти, юристи-конституціоналісти, які в різні часи мали безпосереднє відношення до роботи над українською Конституцією як в цілому, так і до формування її окремих розділів.
В результаті, Науково-експертною групою було підготовлено Концепцію формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї, яка затверджена Указом Президента України № 31/2012 від 26 січня 2012 р.
Ця Концепція визначає мету створення, статус, порядок формування Конституційної Асамблеї, завдання, принципи, форми та порядок організації її діяльності.
Для забезпечення широкого представлення громадськості в роботі над підготовкою пропозицій щодо внесення змін до Основного Закону затвердженою Концепцією передбачено, що Конституційна Асамблея складатиметься зі 100 осіб, які мають відповідну фахову підготовку та досвід роботи у сфері державотворення, мають авторитет у суспільстві та, як правило, не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Кандидатури цих осіб мають бути подані провідними політичними силами, науковими колами, громадськими організаціями до 16 квітня ц.р. для формування персонального складу Асамблеї.
Для забезпечення прозорості конституційної реформи передбачається широке залучення до дискусії європейських експертів у галузі конституційного права, насамперед, Венеціанської Комісії.
Важливо зазначити, що проект згаданої Концепції неодноразово розглядався на засіданнях Науково-експертної групи, Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, науково-практичних конференціях. Зокрема, під час підготовки Концепції до уваги взяті рекомендації Венеціанської Комісії, надані в березні 2011 р. на проект Концепції створення Конституційної Асамблеї, що був розроблений Комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права.
У зв’язку з цим, безпідставними є окремі заяви, що створення Асамблеї відбуватиметься непрозоро та стане підміною законодавчого органу. Конституційна Асамблея, відповідно до ст. 106 Конституції України, створюється як спеціальний допоміжний орган при Президентові України, головною метою якого є не внесення змін до Основного Закону, а підготовка відповідного законопроекту, який після затвердження буде поданий Президентом України на розгляд Парламенту відповідно до процедури, передбаченої Розділом ХІІІ чинної Конституції. Застосування такого підходу дозволить уникнути повторення ситуації 2004 року.
Враховуючи важливість досягнення відповідного консенсусу в питаннях конституційного творення, ключовим для успішного завершення розпочатої реформи є демонстрування всіма політичними силами компромісної позиції, тому заяви представників окремих опозиційних сил щодо відмови від участі в роботі Асамблеї є неконструктивними.
Забезпечення надійного захисту прав людини та її основних свобод, формування збалансованої системи представницької демократії європейського зразка, зміцнення парламентаризму, побудова ефективної системи стримувань і противаг, створення дієвих механізмів „прямої демократії” – це кінцева мета конституційного реформування в Україні.
Створення Конституційної Асамблеї стане ефективним механізмом проведення конституційної реформи, який забезпечить чітке дотримання існуючих правових норм та дозволить залучити потенціал фахівців-конституціоналістів, незалежних експертів, політиків і представників громадськості.